Унікальність Черемського природного заповідника в тому, що на його відносно невеликій площі – 2975,7 га – є декілька екосистем: лісові, водні, лучні, водно-болотні. Тут зосереджено 25% рідкісних видів рослин українського Полісся.
Черемське болото (площа – близько 1293 га), більша частина якого розташована в межах однойменного заповідника, – одне з небагатьох таких великих за розміром зі значним біорізноманіттям еумезотрофних боліт на Західному Поліссі, які збереглись у природному, майже недоторканому стані до сьогоднішнього часу.
З цього приводу науковцями інституту ботаніки та інституту зоології НАН України разом із фахівцями заповідника проведено наукове обґрунтування про внесення Черемського болота до водно-болотного угіддя міжнародного значення (Рамсарська конвенція). Воно повністю відповідає міжнародним критеріям, водно-болотним угіддям (ВБУ). Це – рідкісний підтип болота еумезотрофне осоковосфагнове, угіддя котрого має міжнародне значення для збереження біорізноманіття, а також підтримки окремих рідкісних видів (територія для збереження кількісного та видового різноманіття птахів) для заповідника.
Черемський болотний масив має велике наукове значення, оскільки є одним із ядер біорізноманіття Західного Полісся. Тут росте понад 800 видів вищих судинних рослин. Три із них занесені до Європейського червоного списку: глід український, смілка литовська, козельці українські. На цій території росте 3 види рослин, які занесені до Додатку І Бернської конвенції: зозулині черевички справжні, жировик Льозеля, дикран зелений. А всього на території заповідника – 62 червонокнижних види (Червона книга видання 2009 р.). Крім того, один вид є ендеміком цього біогеографічного району, а саме – смілка литовська.
На водно-болотному угідді є вісім угрупувань, занесених до Зеленої книги України. Це – формації берези низької, шейхцерієво-сфагнової, глечиків жовтих, їжакової голівки маленької, латаття сніжно-білого, молодильника озерного, рдесника туполистого, куширу напівзануреного.
У заповіднику нині достовірно встановлено 193 види хребетних тварин, із них 128 видів птахів, 42 види ссавців, 43 – рідкісні. Серед хребетних тварин, занесених до Червоного списку міжнародного союзу охорони природи (МСОП), на території водно-болотного угіддя представлено 8 видів: сазан, черепаха болотна, ящірка живородна, деркач, кульон великий, вечірниця мала, видра. Серед хребетних, які внесені до Європейського червоного списку, відмічено 6 видів: деркач, нічниця війчаста, вовчок ліщиновий, вовк, видра, рись.
Найбільш цінними є види, котрі зникають та глобально вразливі у світовому масштабі: деркач, баранець великий, вечірниця мала, норка європейська.
Після видання Червоної книги України (2009 р.) в заповіднику зафіксовано 72 червонокнижних види: комахи, риби, плазуни, земноводні, птахи, ссавці. З фауністичного комплексу озер і водойм із рідкісних видів трапляються скопа, гоголь, норка європейська, видра річкова. З фауністичного комплексу боліт – глушень, журавель сірий, пугач, сова бородата, норка європейська, видра. Більшу частину площі заповідника займає фауністичний комплекс лісів. Загалом це – найбагатший із усіх представлених природних комплексів за видовим складом флори і фауни. Тут зустрічаються майже всі види земноводних і плазунів, переважна більшість птахів і ссавців, які представлені у заповіднику, також всі види безхребетних.
Цінність торфових боліт полягає у тому, що саме ці екосистеми в своєму природному стані можуть поглинати приблизно 15 т вуглекислого газу СО2 із 1 га на рік, що веде до зменшення викидів парникових газів в атмосферу і пом’якшення наслідків зміни клімату.
Черемське болото за рік поглинає приблизно 17 т вуглекислого газу. Натомість осушені і деградовані торфовища є джерелом викидів парникових газів в атмосферу (близько 25 т із 1 га на рік).
Побутує думка, наче болото – це щось сіре, непривабливе, непоказне й не заслуговує уваги. Насправді це зовсім не так. Як бачимо, водно-болотні екосистеми не поступаються своєю значимістю, неповторністю.
