Павлівський Вакула

354

Почувши його прізвище, щонайперше пригадав головного героя повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом» з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки» – коваля Вакулу.

Caption

 

– А вашу дружину, бува, не Оксаною зовуть?

– Ні, Світланою. Вподобав її ще школяркою, коли приїздила до діда з бабою у наше село Трубки, що неподалік Іваничів.

– А по черевички до цариці вас не посилала, коли просили руки?

– Що ви! Моя Світлана скромна, – мовить. – Я для неї хіба що зозулині черевички з лісу приносив. 

Ось такий Вакула є у Павлівському лісництві ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». Він народився 24 травня 1978 року в селі Трубки Іваничівського району. І зовуть його Віталієм Івановичем.

Волинський Вакула працює помічником лісничого Павлівського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». Разом із лісничим, заслуженим лісівником України Миколою Кононом та п’ятьма майстрами лісу опікується лісоугіддями. 

– Віталій Вакула бездоганно виконує всі покладені на нього обов’язки, – каже про підопічного Микола Конон. – Відповідає обійманій посаді. Справжній фахівець. Професійно втілює у життя все те, чого свого часу навчився у Шацькому лісному технікумі імені Валентина Сулька та від старших лісівників. На мою думку, він вже заслуговує на підвищення до посади лісничого, а при наполегливій праці з часом може дорости й до посади головного лісничого або ж директора лісомисливського господарства.

Віталій має ще й родинну школу: дід Олександр Стахович Вакула працював верстатником Павлівського лісництва, батько Іван Олександрович спершу був здимником, а відтак і майстром лісу Павлівського лісництва. 

– Тож і дід, і батько прищепили йому змалечку любов до лісу, – розповідає Микола Петрович. – Брали його і на підсочку соку, і садити лісові культури... Коли він, вже будучи десятикласником, прийшов з такими ж вихованцями учнівського лісництва до мене, вже не вагався, порадив: «Бери, Віталію, направлення і вступай у Шацький лісний технікум». 

Так і сталося. За направленням ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Віталій Вакула в 1994 році після закінчення 10 класу Павлівської ЗОШ вступив на навчання у лісотехнікум. 

У тодішньому Шацькому лісному технікумі імені Валентина Сулька Віталій Вакула провчився чотири роки. За цей час встиг побувати на навчальних та виробничих практиках у Поліському, Ростанському, Шацькому, Павлівському лісництвах. З особливою теплотою пригадує свого класного керівника, викладача механізації лісового господарства Миколу Євдокимовича Городиського.

– Директором тоді був Михайло Шумський – згодом очільник Шацького національного природного парку. Дружина його викладала в нас українську мову та літературу. Цікавими були лекції і практичні з геодезії та картографії, які проводив Володимир Сергійович Оласюк. До цього часу стають у пригоді знання, отримані з питань лісозаготівлі, чого нас навчав Юрій Володимирович Кононенко. 

З особливою повагою Віталій Вакула говорить про свого найпершого наставника Миколу Конона.

– Він завжди дбав про моє професійне зростання, давав потрібні практичні знання й підказки, – каже помічник лісничого. – Фактично йому і завдячую своєю лісівничою професією та роботою у Павлівському лісництві. 

Caption

 

Ці ліси давно стали рідними для обох. Добре знають кожну лісову дорогу, навіть звірині стежки їм відомі. Павлівські ліси надзвичайно цікаві навіть для лісівничої науки, адже свого часу стали полігоном для впровадження культур модрини європейської. Цю деревну породу довгий час через певні об’єктивні і суб’єктивні обмежувальні заходи не зважувалися висаджувати на Волині. Одними з перших за впровадження модрини звичайної у лісоугіддях взялися лісівники ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство». А що у Павлівському лісництві діяв один із чотирьох базових лісових розсадників, то саме йому довелося вирощувати сіянці з насінин. Перші плантаційні культури тут було висаджено в 2004 році. 

Caption
Caption
Caption
Caption

 

– Модрина європейська у наших умовах показала чудовий результат, – роздумує про цю деревну породу Віталій Вакула. – Швидкоросла, стійка до хвороб, невибаглива до умов ґрунту, має якісну деревину. Для мене своєрідним майданчиком для спостереження став квартал 28, виділ 14. Тут є ділянка модрини європейської 2016 року. Бачу, що у зростанні ці насадження значно випереджають інші шпилькові. Якщо сосна такого віку має 1 метр зросту, то модрина може вирости до 1,5-1,8 метра.

– Яке ваше любиме дерево? – запитую в лісівника. 

– Моє любиме дерево – модрина, – злегка повагавшись, відповів помічник лісничого. – Хоч головні породи у нас – сосна звичайна та дуб черешчатий. Їх саджанці вирощуємо для себе самі на базовому розсаднику, він у нас займає 4,5 га. Окрім дуба звичайного та модрини європейської, вирощуємо тут і саджанці дуба червоного, а ось сосну звичайну та ялину – на тимчасових розсадниках. Маємо і свою теплицю, де є система штучного зрошення.

Зараз Павлівське лісництво опікується 7315 га лісоугідь. 

– Що входить до кола ваших обов’язків? – цікавлюся.

– Найголовніше – це грамотне ведення технічної документації, – каже лісовод. – Доводиться готувати проєкти лісових культур, дбати про підготовку ділянок до весняних посадок, закладати пробні площі, берегти ліс від пожеж та браконьєрки, здійснювати контроль за всіма роботами, що їх проводять майстри лісу, лісокультурниця, лісоруби, тракторист. А ще допомагаю лісничому вести роботу з Павлівським учнівським лісництвом, до якого свого часу і сам належав. Воно з’явилося там у 1984 році з відкриттям нової школи. У 1986-му школа отримала звання закладу зразкового екологічного виховання.

– Дехто переймається, що можуть зникнути волинські ліси…

– Хай не переймаються. Ліс у нас був і буде. Не згірш, аніж за наших дідів та батьків, ось тільки породний склад деревостанів дещо зміниться. Це не примха лісівників, міняється клімат, а ми, незважаючи на ці глобальні зміни, маємо вберегти зелені легені і дерев’яну скарбницю держави.

…Небавом настане весна. Вже зараз лісоводи Павлівського лісництва, як і всієї Волині, думають про найважливіше для кожного з них – лісокультурну кампанію 2021 року. Задля кращого приживлення саджанців у Павлівському лісництві вона розпочнеться в перші ж весняні дні. Вже підготовлено площі торішніх зрубів під висаджування культур, вирощено саджанці. Лісівники чекають тепла.

Сергій ЦЮРИЦЬ

Всеукраїнський журнал "Лісовий вісник" №1 2021

Фото Анни ЛУДКОВСЬКОЇ

Більше пожна почитати тут: https://ewwe.com.ua/archive-of-magazines/novij-vipusk-lv

 

 

Рекомендовані