Підводні камені оленярства. Або як отримати трофейні роги...

264

Для України оленярство – справа досить нова. Проте за останні кілька років ми стали свідками збільшення в державі вольєрних господарств, де розводять  благородних і плямистих оленів, ланей. Збільшується імпортування тварин і кількість спроб брати участь в економічній діяльності  з метою отримання винагороди та прибутків у майбутньому. 

Про те, як правильно працювати у цій сфері, чого очікувати й чого остерігатися, як будувати бізнес, аби він був прибутковим, розмовляємо з професіоналом із Литви, людиною, яка працює у сфері розведення і продажу оленів уже понад 15 років, Лінасом Пакаманісом.

Лінас Пакаманіс

– Дякую за те, що дозволили мені поділитися своїми думками та враженнями про справу, яку давно люблю. Я розпочав розводити благородних оленів і ланей ще у 2007 році в своєму обійсті на площі 5 гектарів. Досить  швидко зрозумів, що ця справа мені подобається, і в 2009 році купив першу велику ділянку площею 40 гектарів та заснував компанію ЗАТ «Cervus Aureus». Після того як всю інфраструктуру було створено, я розпочав професійно займатися розведенням і вирощуванням тварин. Наразі ферма має площу 120 гектарів. На цій території пасеться 400-500 голів. Про нашу роботу розповідає сайт https://cervusaureus.lt/

– У Литві оленярство досить розвинена справа?

– Литва – маленька країна. Але вольєрних господарств нараховується близько 500. В основному це малі ферми, які, отримавши початкову підтримку від Євросоюзу, утримують по 20-80 оленів у малих вольєрах площею від 5 до 20 гектарів. Займаються цим, як то кажуть, для душі, туризму, використовуючи м’ясо тварин для своїх потреб, торгуючи тваринами між собою або випускаючи на волю як ресурс мисливства. Великі господарства, як, наприклад, моє, орієнтовані на експорт живих тварин великими партіями, організацію вольєрного та дикого полювання, а також виробництво м’ясних продуктів у великих об’ємах. Я займаюся суто продажем тварин (племінних, з хорошими трофейними даними) і полюванням в моєму мисливському вольєрі. Чистина мого стада вже є й в Україні.   

 

– До того як розпочати цю діяльність, ви мали якісь навики чи вчилися десь? Важко було починати? 

– Я маю ветеринарну та мисливську освіту. Та й мисливством займаюся з дитинства. Розпочати не було важко. Але на шляху були і радість, і відчай, і помилки. Помилки, які я вчиняв і на яких вчився, й дозволили мені отримати тепер, напевно, найкраще за трофейними та ветеринарними показниками стадо оленів у Прибалтиці, а можливо, навіть у всій Північній Європі. 

– Про які помилки ви говорите?

– Найперша помилка, яку я частково допустив, і якої, на мою думку, припускаються ваші заводчики, – це купівля тварин із низькою трофейною цінністю, незрозумілого походження, фенотипу, базуючись лише на ціні. Вважав, що дешевше купиш, то вигідніше. Ні! Це велика помилка. Я часто повторюю: яка корова краща: та, яка дає 10 чи 20 літрів молока? Візуально ж вони нічим не відрізняються… І тут така ж ситуація. Як ви думаєте, якщо до вас згодом прийде покупець, якого оленя він вибере: того, в якого 6-8 кілограмів рогів чи 12-16? 

Я особисто відвідав багато європейських заводчиків, вибирав, цікавився походженням, предками тварин, яких купував, робив тести ДНК. Якщо тварини не відповідали моїм вимогам, я їх не брав. Звісно, це актуально не для всіх. Але ті, хто хоче мати якісних тварин, мають враховувати ці всі моменти. 

До того ж, варто пам’ятати, що тварини високої трофейної цінності (маса рогів 12-16 кг/ 230-270 балів СІС) не виникають спонтанно. Це – величезна праця і час. Європа наповнена неякісними тваринами. Тому обираючи, треба пам’ятати про якісний відбір. 

– Отож, потрібно купувати дорогих оленів?

– Я хочу сказати, що хороша тварина має свою цінність, і якщо ви матимете якісне материнське стадо, то будете попереду конкурентів, вам буде набагато простіше й вигідніше торгувати. Кому потрібні тварини низької трофейної цінності? Тільки хіба дилетантам, які погано знаються на оленярстві та трофейному полюванні. Або ж тримають тварин на м’ясо. Якщо ж ми говоримо про трофейних оленів і їх розведення, то треба тварини, за які покупець готовий буде віддати кілька тисяч або й десятки тисяч (маю на увазі євро). 

Крім того, купуючи й відпускаючи на волю тварин низької трофейної цінності, ви засмічуєте природу. Бо навіть туризм і відпочинок передбачає красу природного й тваринного світу. Така ж ситуація і з виготовленням пантів, тут також важливі вага і розмір рогів. У литовців є вислів «Російський бізнес», що означає: багато часу та грошей витрачають на щось чи на роботу, але через невігластво або глупство нічого путнього з того не виходить.  Я зустрічав багатьох, хто пішов цим хибним шляхом. 

– Як на практиці дізнатися, що ти купуєш хорошу тварину? Як отри­мати якість? 

– Однозначної відповіді на це, на жаль, немає. На мій погляд, перше, що треба зробити, – особисто поспілкуватися й відвідати потенційного продавця. Поцікавитися тваринами, яких він має, документами про купівлю поголів’я, моніторингом утримання стада, минулорічними рогами, рогами батька, діда, їх трофейною цінністю. Якщо господар готовий таке показати та розказати (а він мусить бути готовий до цього, якщо порядний та чесний), сфотографуйте, зніміть на відео тварин, середовище, в якому вони живуть. Вивчіть усе досконало.

Але варто розуміти, що розмір та вага рогів благородних оленів починає розкриватися через 4-6 років, а досягають трофейної зрілості через 9-10 років, це доволі великий проміжок часу. Дуже добре про це кажуть англійці: «Що потрібно, аби виростити оленя з гарними рогами? Перше – хороша генетика; друге – добра їжа; третє – відсутність стресу; четверте – багато-багато часу». Я ще додав би: любов та відданість цим тваринам та у роботі з ними. Я зараз не буду зупинятися на цьому всьому. І якщо читачам буде цікаво, про вирощування, годування, утримання тварин можу розповісти іншим разом. 

– Домовилися. 

Розмовляла Оксана ЧУРИЛО

Фото з архіву Лінаса ПАКАМАНІСА

Лісовий вісник №3 (103) 2021р.

 

Рекомендовані