На рев... у Корею

827

Осіння пора – час, аби почути рев оленів та побачити красенів у всій величі. Подивитися та пофотографувати попросилася до оленячої ферми «Урочище КОРЕЯ», що розташована недалеко від Луцька. Принагідно хотілося побачити, як облаштоване господарство, як доглядають тварин. Приїхала якраз тоді, коли господар – колишній начальник управління лісового та мисливського господарства, а нині – фермер Богдан Колісник  із молодим помічником Миколою завантажували корми, аби завезти звірині сніданок та наповнити ємності чистою водою. Поки чоловіки працюють, розмовляємо. 

Хочете почути, про що ми говорили? Тоді приєднуйтеся.

– Богдане Івановичу, для чого вам ферма? Чому вирішили зайнятися саме цією справою? 

– По-перше, я не люблю сидіти на місці. Але основне – сьогодні мисливець націлений на заготівлю м’яса, а потрібно розвивати культуру трофейного полювання. На Волині немає трофейних оленів, які могли б завойовувати золото на змаганнях європейського рівня. Моє завдання – сформувати на фермі генетичну популяцію оленів, які мали б трофейні роги, і згодом їх випускати для розведення вже на волі.   

– Бачу, у вас тут досить велика територія. Як ведете облік тварин?  

– Кожній особині прикріплюємо бирку на вухо. Ось. Бачите – у кожного є бирка. Тільки у найменшеньких ще немає. Але скоро будуть і в них… На кожну тварину заводимо картку, надаємо номер. Так ми можемо порівнювати, відбирати кращих, аналізувати. Звісно, такий облік допомагає і під час ветеринарних оглядів.  

– Як формували маточне поголів’я? 

– Фермі вже три роки. Спочатку вивчав, аналізував, їздив, збирав інформацію. Вивчав досвід інших країн, підбирав популяцію. Привіз кілька елітних особин із Литви, Австрії, Угорщини та Румунії. Серед оленів, які розводимо в «Урочищі КОРЕЯ», є кров новозеландського, англійського оленя.

Треба добре вивчати, яких оленів купуєш. Тоді матимеш якісних трофейних особин.

(Їдемо спеціальними дорогами і щоразу господар відчиняє ворота у нову секцію. Цікаво, скільки їх тут? – авт.).

– Ферма розбита на сектори? Скільки їх тут? Бачу відділені кілька стад, молоді олені та геть маленькі. 

– Маємо 15 секторів. Крім того, є кормові поля. Площа ферми – понад 200 гектарів. Із яких 100 – загоро­джено. Площа розбита на секції, які об’єднані між собою. Є дороги, які дають можливість проганяти оленів до кліток і розділити окремо молодняк, дорослих особин та самців. 

 

– Для чого так багато секцій?

 – Щоб контролювати процес спарювання. Відбирати особин. Для самої зміни територій пасовищ. В одній секції стадо оленів перебуває доти, доти там є свіжа трава.У оленів завжди має бути свіжий корм.  Тому й  треба правильно будувати систему огорож і секцій. Це ціла наука. 

 – А чому займаєтесь цим самі? Адже, напевно, це нелегка праця…

– Я не сам. У мене є помічник, – Богдан Іванович показує на хлопця, який допомагає йому заповнювати ємності кормом. – А загалом, я дуже люблю тварин. Дивитися за ними, доглядати, вирощувати. Це для мене – задоволення. Не можу просто сидіти вдома. Так, може, це дивно. Але я це люблю. Займаюся цим особисто ще й через те, що таку справу не так просто комусь довірити. Якщо хтось думає, що можна огородити територію, запустити туди оленів і найняти працівників, які будуть наглядати за вольєром, то вони дещо помиляються.    

– Олені багато їдять? 

– На одного оленя на день іде десь 10 кг різних кормів: зерно, сіно, сінаж, силос. Зерно для оленів треба сплющувати чи молоти, аби в організм потрапляло якнайбільше поживних речовин і більша частина кормів засвоювалася.  Такі тварини, як олені, за своєю фізіологією навесні, влітку та восени їдять соковитий корм. А пізньої осені та взимку – сухий. Їхній організм перебудовується. Варто пам’ятати про це, коли взимку після морозів  настає довга відлига. Треба привозити їм збалансований корм.   

– А вітаміни даєте? Зараз таке враження, що все вітамінізоване. Корм для собак, котів тощо. Як олені в цьому плані?  

– Обов’язково треба давати мікро- та макроелементи. Соляну рідину. Постійно має бути свіжа вода. Наші олені проходять ветеринарні огляди, щеплення та всі потрібні процедури. 

До речі, не треба відкидати й того факту, що за своїм складом м’ясо оленя найчистіше. Воно не містить холестерину. Тому досить дороге. 

(…Олені нагодовані і ми прямуємо до мисливського будиночка. Такого собі офісу «Урочища КОРЕЯ», – авт.). 

– Які переваги м’яса оленя? – продовжуємо розмову вже за горнятком кави.  

– Воно дуже смачне і корисне. Звісно, якщо правильно розробити тушу. 

– Відкриєте деякі таємниці?

– Найголовніше – тушу треба пов­ністю вичистити від крові. Крім того, треба витримати за певних температур від 10 до 40 днів. На морозі тушу тримати не варто. М’ясо замерзає і біохімічні процеси в ньому не відбуваються.  

– А ми звикли, що м’ясо якнайшвидше треба покласти в морозилку, аби воно не зіпсувалося. Виявляється, це не так?

 – М’ясо має дозріти. Треба, аби з нього вийшла вся волога. Тільки тоді воно буде смачним і поживним. 

– Поки не готуєте смачних страв для туристів? 

– Поки ні. Але ідея хороша. Треба буде подумати над цим… 

Проте головне для мене наразі – виростити показове трофейне поголів’я.  

Ми намагаємося створювати максимальні умови, аби отри­мати елітних трофейних тварин. 

Розмовляла Оксана ЧУРИЛО

Фото автора

ЛВ №4-5 2021р.

P.S. Проїхавши вольєрами і насолодившись фотополюванням, скажу чесно: це неймовірні від­чуття. Коли чуєш рев оленів, бачиш їхню велич, спостерігаєш, як вони оберігають самок, мимоволі починаєш розуміти, чому їх називають благородними. А у секції з однорічними та дворічними самцями відчуваєш себе просто на виставці: один красивіший за іншого. Роги у кожного інакші, цікаві, ексклюзивні. А самочки з віями, як із мультика про Бембі. Одне слово, шикарне видовище!  

Рекомендовані