У «Лісовому віснику» №2-3 (108-109) 2022р. читайте про таке:
«Лісовий вісник» понад 10 років писав про природу. Про її велич, про важку працю лісівників, нашу державу, яка є такою багатою на красу. У цьому номері багато про війну. Така реальність, в якій ми опинилися.
Понад 100 днів війни… Як працює лісова галузь у цій реальності, як допомагає ЗСУ, як піклується про біженців, ростить ліс, гасить пожежі, наповнює бюджет, фіксує руйнації, крадіжки і страшні «сюрпризи» від рашистів.
Це лише один з листів з окупації. Тимчасової окупації… Він щирий, болючий та правдивий. Такі листи треба читати постійно, аби навіть на мить не забувати з ким ми маємо справу. Навіть тоді, коли настане мир. Бо то наша багатостраждальна історія, яка вчить знати свого ворога. Лист з окупації читайте на 3 стор. журналу.
Із перших днів війни латвійські лісівники, а згодом і волонтерські організації цієї дружньої до нас країни передають допомогу українцям. Так само активно в цьому напрямку працює Гуманітарна організація «Людина до Людини» (м. Вуперталь, Німеччина). Долучаються інші партнери. У статті «Друзі лісівників Волині допомагають Україні», що на 6-7 стор. читайте, як світ допомагає Україні.
«Ліс – наш притулок, годувальник і лікар», – стаття Валентини Мєшкової (8-11 стор.) , яку вона писала із Харкова, коли її місто вже бомбили, коли, вже її рідний університет евакуювали, коли виття сирен майже не вщухало. Вона писала, вчила, працювала над дисертаціями своїх аспірантів. В таких умовах жила майже три місяці. Врешті, коли снаряди долітали до сусідніх будівель, вирішила їхати. Наразі наша науковиця у Чехії, але з нетерпінням чекає свого повернення в Україну і ми чекаємо теж.
Як би там не було, але спекотні дні вимагають свого. Хочеться хоч трохи відпочити, відволіктися, побувати на природі. Лісівники та рятувальники попереджають. Що відтепер блукати лісами небезпечно. Але є вихід – території, які облаштовані для відпочинку, перевірені та безпечні. Про рекреаційні пункти, які підготувала Волинь для місцевих мешканців а гостей регіону читайте на 12-13 стор. Лісового вісника.
У рубриці «лісова аптека» цього разу розповімо про мед. Стаття «Цілюща пасіка» – на 14 стор.
Код української нації зашифрований вишиванках. Яку роль тут відігравала природа, читайте на 15 стор. ЛВ.
Рубрика «сторінками історії» розповість про те, як проводилася робота над знищенням усього українського. А також пояснить: чому так багато українців розмовляють російською мовою. Про таке дізнавайтеся на 16-17 стор. журналу.
Війна вбиває емоційно. Причому страждають усі. Від тих, хто перебуває безпосередньо під обстрілами, до тих, хто живе на більш-менш безпечних територіях або виїхав за кордон. Від початку війни багато українців почали зізнаватися у відчутті провини. Як правильно контролювати свої емоції, аби не довести себе до повного психологічного виснаження, читайте на 18 стор.
Чи буває ще щось настільки цілюще, як спілкування із природою? Споглядання життя, яке тільки-но народилося. Вслухання у спів пташок, у шум річки чи водоспаду, у шепіт моря, у шурхіт листя... Пориньте у фотоподорож, що на 19 стор. Лісового вісника.
Нагадуємо: переглянути архівні видання та почитати електронну версію журналу можна на сайті https://ewwe.com.ua/ у рубриці «Лісовий вісник» (читай ЛВ). Усі випуски наразі безкоштовні до перегляду.
