Сьогодні ми завітали у гості до начальника Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, кандидата економічних наук, відмінника лісового господарства України, заслуженого працівника лісового і мисливського господарства АР Крим, заслуженого працівника сільського господарства України, лауреата Премії Ради Міністрів АР Крим, члена Національної спілки фотохудожників України, члена Королівського фотографічного товариства Великобританії та просто приємної й комунікабельної людини Анатолія Ковальського.
Анатолій Йосипович працює у галузі понад 40 років. За цей час довелося пережити чимало. Свій лісівничий шлях він почав із вступу до Львівського лісотехнічного інституту, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Лісоінженерна справа». Потім – робота на посаді техніка відділу захисних лісонасаджень державного підприємства «Желдорпроект» у Харкові. Пізніше Анатолія Йосиповича призначили директором Сімферопольського спецлісгоспу, а невдовзі – директором Сімферопольського державного лісомисливського господарства. У 1993 р. він обійняв посаду генерального директора державного лісогосподарського об’єднання «Кримліс», а з 2000-го по 2006-й очолював Республіканський комітет Автономної Республіки Крим із лісового та мисливського господарства. Того ж року його призначили начальником Чернівецького ОУЛМГ. Згодом Анатолій Йосипович продовжив трудовий шлях у державному підприємстві «Укрлісконсалтинг», потім став помічником народного депутата України Миколи Шершуна. До військового втручання на територію Криму Анатолій Йосипович працював доцентом кафедри мисливствознавства, лісівництва та екології лісу Південного філіалу НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет».
Із 7-го травня минулого року Анатолій Ковальський обіймає посаду начальника управління Чернівецького ОУЛМГ.
– Нещодавно життя знову повернуло мене на Буковину, – розповідає Анатолій Йосипович. – Першочергово у кожному колективі провів наради та формував новий і ефективний стиль роботи, аби всі працювали на здобутки галузі та краю. Справедлива й чесна робота просто неможлива, якщо є місце непрофесіоналізму та спотворенню людських якостей. Тому провів люстрацію керівників лісгоспів, яка засвідчила, що тепер на Буковині справді працюють професіонали лісової справи. Також відкрив «гарячу лінію» для оперативних звернень громадськості щодо порушень лісового та природоохоронного законодавства.
ПАТРІОТИЗМ – ЦЕ ГЕН
Наповнене глибоким змістом, героїзмом та відвагою поняття «патріотизм» сьогодні серйозно засіло у душі чи не кожного з нас. Воно присутнє у генах найкращих Тарасових синів – героїв Майдану, воїнів АТО та простих, але зовсім не байдужих до долі України людей, які дбають про неї, так би мовити, в «тилу». Неабиякі, без найменшого перебільшення подвиги, які здійснюють звичайні люди, проте у незвичайний час, заслуговують шани.
На півострові Анатолія Ковальського знають як активного учасника кримського Євромайдану, людину із твердою громадянською позицією. Його як проукраїнського активіста викрали та утримували у заручниках, погрожуючи фізичною розправою за підтримку України.
– Мене з Андрієм Щекуном (ред. – головою Всекримської Української Ради) у перші ж дні воєнного втручання на півострів сепаратисти схопили просто на сімферопольському вокзалі, де ми зустрічали потяг із Києва з прапорами, які передали для святкування ювілею Тараса Шевченка, – ділиться спогадами пан Анатолій. – Одинадцять днів полону здавалися страшним сном, аж згадувати моторошно. Нас тримали із зав’язаними руками та очима.
Анатолій Йосипович розповідає, що терористи забрали у нього всі документи та машину. Щодо фізичних знущань, то, з його слів, більш-менш пошкодували, оскільки він чоловік у літах.
– Нас тримали у підвальному приміщенні обласного військкомату, – веде далі Анатолій Йосипович. – У нелюдських умовах, без води, та перші два дні – без їжі. Ми спали на брудній та холодній підлозі.
Після офіційного ультиматуму Києва сепаратистська влада Криму звільнила вісьмох полонених, серед яких був і Анатолій Ковальський.
– Я ніколи не уособлював себе без України. Цікавлюсь історією. Читаю історичну літературу, стежу за новинками, – каже співрозмовник. – Дуже цікаво та пізнавально пише Володимир Білінський. Прочитав першу частину книги «Україна-Русь» під назвою «Споконвічна земля», найближчим часом планую прочитати другий том. Такі книжки неабияк потрібні, адже на історії будуєш своє майбутнє – і це дуже правильно.
НЕ ПРОСТО ХОБІ
Та є в житті головного лісівника Чернівеччини ще одна віддушина. Тікаючи від міської метушні, Анатолій Йосипович бере свою «зброю» та йде на фотополювання.
– Захоплююся фотографією із 2000-го, – говорить чоловік. – Та й за 15 років маю за плечима безліч національних та закордонних виставок. Колишній міністр лісового господарства України Валерій Самоплавський говорив: «Анатолію, в тебе хобі – це робота, а у фотографії ти – професіонал».
Фотографувати йому подобалося завжди. Але якось складалося, що довгий період займався лісом, а на фотографію не було часу. Та коли у руках опинився професійний фотоапарат, вирішив втілити давню мрію й організував свою першу фотовиставку у Харківській художній академії промислового дизайну. За її підсумками Анатолієві Ковальському присвоїли звання «Почесний професор Харківської художньої академії промислового дизайну».
– Але натхнення у фотографії черпаю таки зі своєї улюбленої роботи, – розпочинає невеликий електронний екскурс Анатолій Йосипович. – Ось ця фотографія розміщена на заставці сайта Державного агентства лісових ресурсів України. Тут зображене природне поновлення ялиці – поруч зі зрілими деревами активно ростуть молоді (на фото 1).
Із подивом та захопленням розглядаємо фотороботи Анатолія Ковальського. Він так уміло підбирає ракурси та ловить моменти! Що ж, правду кажуть: талановита людина – талановита в усьому.
– А ось – найповноводніший кримський водоспад Джур-Джур, – веде далі співрозмовник. – Він розташований на висоті 472 метри над рівнем моря і має висоту падіння води близько 16 метрів (на фото 2).
– Ця ялиця в об’ємі сягає 32 кубічних метри, висота – до 53 метрів, їй близько двохсот років, – коментує наступне фото. – Можна лише уявити, наскільки це потужне та величне дерево (на фото 3).
На іншій світлині – гірський масив.
− Це Кара-Даг – відкрита книжка археології, − пояснює фотограф. – Згаслий вулкан, якому 150 мільйонів років. Раніше він був заввишки 3000 метрів, зараз – лише 560.
ПРО ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
– Наше золото – це працьовиті люди, – говорить держслужбовець. – Я поставив ціль не лише зберегти колишні напрацювання, а й активно розвивати побічне користування.
Важливими напрямками роботи, на думку Анатолія Ковальського, є розвиток мисливства, лісового туризму та недеревних ресурсів.
– У 2006-2007 роках, коли я тут працював, ми започаткували будівництво лісових доріг, – наголошує посадовець. – А згодом цю ініціативу перехопило Держлісагентство, і з того часу розпочалося будівництво лісових доріг в усій Україні.
Нині обсяг доріг на Чернівеччині становить 144 км. І це дає змогу розвивати лісовий туризм, а також вивозити низькосортну деревину, рубати її на щепу та доставляти до споживача.
– Раніше важкі грузовики не мали змоги проїхати, – зауважує начальник. – А завдяки прокладеним дорогам у нас, як кажуть, зелене світло.
Також у Чернівецькому управлінні лісового та мисливського господарства велику увагу приділяють роботі зі шкільними лісництвами, допомозі воїнам АТО та благодійництву.
– У нас налагоджена співпраця з Німеччиною, – веде далі співрозмовник. – Це і туризм, і мисливство, і переробка. Та зараз найголовніше – щоб в Україні настав мир і можна було залучати нові інвестиції.
Анатолій Йосипович залюбки ділиться планами на майбутнє. Каже, що хоче поринути у викладацьку справу.
– Мені запропонували викладати у Чернівецькому національному університеті імені Федьковича, – розповідає пан Ковальський. – А у Львівському лісотехнічному університеті планують відкрити нову спеціальність – «Лісовий туризм». Мені цей напрямок добре знайомий ще з часів роботи на півострові.
Анатолій Ковальський розповідає, що у Криму лісовий туризм розвинений на найвищому рівні. Спеціально побудували мисливські бази та висококласні готелі. А родзинкою кримського лісотуризму є багатомовний персонал та єгері, яких навчали іноземних мов задля кращого обслуговування закордонних гостей.
Щодо доходів, то, зі слів Анатолія Йосиповича, у 2006-му в Криму на цьому заробляли понад 3 млн грн. Для порівняння: Буковина заробила не більше 200 тис.
– Скільки сьогодні треба спиляти, вивезти, витратити матеріальних ресурсів, щоб отримати 3 мільйони гривень прибутку? А туризм – це не лише імідж галузі, а й оздоровлення та нові робочі місця, – констатує пан Анатолій.
Та й витрати тут, переконує начальник ЧОУЛМГ, значно менші, ніж ті, що йдуть на лісовирощування, переробку, рубки головного користування, догляду.
– Доводиться переконувати, що цим займатися треба, – продовжує Анатолій Ковальський. – На жаль, сьогодні не всі розуміють важливість розвитку лісотуризму. Часто мені говорять: «Ваша справа – ліс вирощувати і рубати!». Але я твердо переконаний, що завдання лісівників усієї України набагато ширше. І головна з усіх справ – зберегти ліс, щоб у ньому могли відпочивати наші правнуки!
P.S. 14 квітня Анатолій Ковальський відсвяткував свій 65-річний ювілей. Колектив «ЛВ» вітає Анатолія Йосиповича з днем народження, бажає міцного здоров’я, наполегливості у роботі, нескінченного творчого натхнення та віри у щасливе майбутнє України!
Розмовляли кореспонденти «ЛВ» Анна КРАВЕЦЬ і Тетяна ГАЛАНІНА
Фото авторів та з архіву Анатолія КОВАЛЬСЬКОГО
Квітень 2015
