У післясвяткові дні завжди підбиваємо підсумки зробленого, аналізуємо, задумуємося, чи все встигли з того, що планували. Ставимо перед собою запитання: чи не даремно прожитий цей рік?
Про це та не тільки розмовляємо із начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богданом Колісником.
– Богдане Івановичу, майже всі одноголосно стверджують, що 2013-й був досить важким. Яким для лісівників Волині видався рік, що вже став історією?
– Час пролетів непомітно. Поряд із успіхами були й певні упущення. Але загалом лісівники Волині рік завершили успішно. Перш за все варто сказати, що протягом багатьох десятиліть лісівники працюють над тим, аби лісистість краю зростала. Принагідно зазначу, що 1947 року лісистість становила лише 17% території області. Сьогодні це – більше 34%. Більше 270 тисяч лісів Волині – рукотворні, висаджені руками наших працьовитих людей. Звісно, самі лісівники таку кількість дерев висадити не змогли б: нам допомагає місцеве населення, діти, службовці… Словом, примножуємо лісові багатства області всією громадою.
2013-й був напружений. Це і нестабільний ринок деревини, і погодні умови… Але в загальному рік став успішним. Лісовідновлення та лісорозведення здійснено на площі більше 3 тисяч гектарів. На землях, які вийшли з-під сільгоспкористування, створено нових лісів більше ніж 270 гектарів. Розпочали сертифікацію лісів, що дає можливість на ділі наближатися до Європи і її стандартів. Не так давно у складі делегації, яку очолював голова Держагентства лісових ресурсів України Віктор Сівець, вдалося побувати у Польщі. Я повинен об’єктивно сказати, що ведення лісового господарства на Волині та у сусідній Польщі мало чим відрізняється. Щоправда, польським колегам легше тим, що фінансування галузі здійснюється коштом Євросоюзу. Ми ж заробляємо гроші на розвиток галузі самі. Тому мати результати від своєї роботи ми, напевно, зацікавлені ще більше, ніж наші сусіди.
Зараз даємо можливість працювати. Є об’єми робіт і є конкретна людина, яка відповідає за їхнє виконання. Ліси на Волині набувають цивілізованого європейського вигляду. Держлісфонд доглянутий, під пильним оком. Піднімаємо зарплату: вона виросла істотно і становить сьогодні 3 тисячі 200 гривень у середньому. І це – не межа.
Що ж до економічних показників, то, попри те, що кількість заготовленої деревини у 2013 була така ж, як у попередньому, маємо на 18 мільйонів гривень більше надходжень, і це – за рахунок ефективного використання ресурсу.
– 31 грудня ви вітали у себе колективи спеціалізованих лісогосподарських агропромислових підприємств. Їх на Волині шість – і всі переходять у підпорядкування Держлісагентсва України. Як відбуваються ці процеси? Як сприймають реорганізацію аграрні лісівники?
– Такого словосполучення, як «аграрні лісівники», немає і не може бути. Є лісівники – і цим все сказано. Політика голови Держлісагентства України чітка – ліси мають бути в одних руках. Ми повинні точно розуміти поняття «державні люди». До процесів, які відбуваються і стосуються лісу, потрібно підходити по-державному. Я аналізував, як використовуються лісові ресурси у нас та в інших структурах. Це абсолютно різні підходи. Державна політика єдина: лісом як державним ресурсом має управляти один спеціалізований державний орган. Нині це – Державне агентство лісових ресурсів України.
– Напевно, лісівники дивляться на ліс дещо інакше, ніж люди інших професій...
– Лісівники дивляться на ліс із любов’ю. Але лісове господарство як виробничий процес має замкнутий цикл. Спочатку ліс потрібно створити, потім доглянути, зберегти від хвороб, пожеж і розкрадань. Ліс – як природний об’єкт – розвивається, старіє та відмирає. Для лісу є характерним природний відпад деревини (виживає сильніший), проводяться рубки формування, стиглий ліс, який не виконує захисних функцій, зрубується, а на його місці створюються нові ліси. Кінцевим результатом лісогосподарського виробництва є стиглий ліс, його врожай.
Ліс починається не зі столітніх дібров та борів, а з маленької насінини. І головне завдання лісоводів – створювати високопродуктивні деревостани. Тому до відбору та підбору насіння підходимо досить виважено і професійно. Маємо більше 2 тисяч гектарів ділянок, де збираємо лісове насіння з поліпшеними якостями. Перевіряємо – і вже тоді відправляємо у Банк насіння. Там можемо зберігати близько 7 тон. Цього достатньо, аби висаджувати високопродуктивні нові ліси.
На Волині є прекрасні фахівці. Якщо зараз говоримо про насіння та створення нових лісів, то принагідно зауважу, що на Волині функціонує чотири базисні розсадники, де вирощується близько 30 мільйонів штук стандартних сіянців та саджанців. Минулого року ми провели чимало заходів із модернізації лісових розсадників. Облаштували системи зрошування. Загальний об’єм інвестицій становив близько 1 мільйона гривень. Виростили 20 мільйонів штук стандартних сіянців та саджанців для забезпечення робіт із лісовідновлення у 2014 році.
Разом із тим у лісовирощуванні пріоритетними є застосування таких способів і методів лісовідновлення, які забезпечують максимальне відновлення корінних деревостанів природним шляхом і не змінюють природного середовища на лісових ділянках. Близько 10 років тому лісогосподарські підприємства відмовилися від суцільних зрубів із великими площами.
– Минулий рік відзначився нестабільною погодою. Дощу та прохолоди було досить багато та й спекотних днів вистачало. Чи був рік пожежонебезпечним і чи довелося боротися із вогнем?
– 2013-й був вдалим для лісового господарства у протипожежному плані. Позитивного результату досягнули завдяки вчасно проведеним профілактичним заходам. На Волині для спостереження за лісовими масивами побудовано 49 спостережних пожежних веж. Із них 32 оснащено системами відеоспостереження. 6 відеосистем установлено 2013-го. В Маневицькому держлісгоспі введено в дію центральний диспетчерський пункт системи управління телевізійними відеоспостережними системами. Роботу систем можна бачити в режимі он-лайн за наявності коду доступу. Для виявлення порушників Правил пожежної безпеки в лісах лісогосподарських підприємств задіяно 17 патрульних автомобілів, обладнаних системою GPS-контролю.
– Поліські райони досить проблемні у плані лісокрадства, підпільних пилорам. Чи вдається виправляти ситуацію? Адже зловити злодія можна, та було б добре змінити стан прав.
– Звичайно. І для цього робимо чимало. І лісівники, і правоохоронні органи, і органи місцевого самоврядування, і громадськість – всі на сторожі. Бо самотужки ситуації не виправити. Це однозначно. Проте варто сказати, що з кожним роком кількість самовільних рубок зменшується. Зростає свідомість місцевого населення, яке розуміє, що крадуть одиниці, а шкода від цього – всій громаді, державі.
Дієвим було запровадження Сертифікату для суб’єктів підприємницької діяльності про законність походження деревини при здійсненні ними експортних операцій. Окреме питання в унеможливленні тіньового обігу деревини – електронний облік… Але треба вносити зміни у законодавство. Штрафи для крадіїв – мізерні. Наші закони надто лояльні до лісопорушників і браконьєрів: можна заплатити той мізер і далі робити свої чорні справи.
– Як здійснюється використання лісових ресурсів? Іноземці зацікавлені у волинській деревині чи доводиться задовольнятися переважно внутрішнім ринком?
– Наше завдання – максимально забезпечити внутрішнього виробника та переробити низькосортну деревину. Державна політика чітка – забезпечити внутрішній ринок. На експорт відправляється мізер. Головна стратегія – збільшити переробку деревини державними лісовими підприємствами. Тут є перспектива і для людей, які мають роботу, і для місцевих громад, котрі мають надходження у бюджети. Та й для держави в цілому.
Два поняття – «ліс» і «прибуток» – у лісовому господарстві є взаємозв’язаними. Надходження від реалізації деревини є основним джерелом коштів для забезпечення ведення лісового господарства. А результат господарської діяльності будь-якого підприємства – рентабельність. Прибуток – це запорука стабільності, можливість здійснення інвестиційної діяльності, покращення соціальних стандартів працівників. Ті кошти, які залишаються у розпорядженні підприємства, спрямовуємо на лісовідтворення, забезпечення заходів із охорони та захисту лісів, поліпшення лісової інфраструктури, соціальний захист працівників. На Волині запаси лісу – 107 мільйонів кубометрів, а заготовляємо щороку 700 тисяч, що становить лише 0,7% від наявних запасів деревини. Минулого року проведено базове лісовпорядкування та інвентаризацію лісів. Відповідно до розподілу лісів на категорії, державне виробниче об’єднання «Укрдержліспроект» запроектувало лісогосподарські заходи на наступних 10 років. Також підтвердили покращення якісних показників державного лісового фонду. Перш за все – збільшення площі пристигаючих та стиглих лісових насаджень. Завдяки цьому значно збільшуються об’єми заготівлі деревини від рубок головного користування.
– Останнім часом значну увагу приділяють розвитку лісової інфраструктури. Чи ж дійсно потрібно так багато доріг у лісі?
– Для Австрії, Польщі, Литви та й Європи в цілому гідні лісові дороги – повсякденність. Лісові масиви просто просічені ними. Вони виконують не тільки функції покращення промислового лісогосподарювання, а й туристичні, соціальні. Про це можна говорити і говорити. На Поліссі є такі місця, де ні пройти ні проїхати. Бездоріжжя не дає можливості не тільки вивезти деревину, а й унеможливлює пересування простого населення. Сьогодні лісова дорога – вихід для багатьох селян. Відкриваючи новостворені шляхи, чуємо вдячні слова місцевих мешканців. Лісові дороги на Волині здебільшого виконують важливе соціальне значення. Зауважу, що. починаючи із 2010 року, проведено капітальний ремонт та реконструкцію понад 300 км лісових доріг. Минулого року ми проклали 100 кілометрів дорожнього полотна. А якщо є нормальна дорога, то й обабіч неї буде порядок. Це і наглядна агітація, стан лісофонду, павільйони, відпочинкові рекреаційно-просвітницькі пункти. Але інфраструктура не може бути без іще одного досить важливого для нашої місцевості питання. Я кажу про відновлення гідромеліоративної мережі. За останній період ми відновили 200 кілометрів гідромеліоративних каналів. У 2013 році – 73 . На всі ці заходи спрямовано більше 13 мільйонів власно зароблених коштів. Робота триватиме і в 2014 році.
– Напевно, ніщо і ніколи так не розслабляє і заспокоює, як спілкування із природою. Знаю, що лісівники Волині досить уважно ставляться до того, аби місцевим мешканцям та гостям області було де зупинитися, перепочити. З огляду на досить гарні альтанки, якими облаштовуєте рекреаційні пункти, і те, що в інших областях так добротно зроблені місця – платні, неодноразово доводилося чути запитання, особливо заїжджих людей: «Чому лісівники не беруть за це хоча б мізерну плату?Адже фактично працівники лісгоспів не тільки облаштовують відпочинкові зони, а й самотужки прибирають там».
– Не можна на все дивитися через призму грошей. Наші люди варті того, аби відпочивати гідно. Ліс є місцем відпочинку для місцевого населення. Для його організації підприємствами облаштовано 72 рекреаційно-просвітницьких пунктів вздовж автомобільних доріг та 650 місць відпочинку безпосередньо у лісових обходах. Крім того, не можу не нагадати, що віднедавна кожен може придбати продукцію із ягід та грибів, які зібрані у волинських лісах і виготовляються на консервних цехах лісогосподарських підприємств області. Для цього тільки у нас збудовано та облаштовано спеціальні магазини «Лісовичок». Таких в області є вже 5. А щодо сміття, то лісівникам дійсно доводиться прибирати самотужки, але радісно сказати, що з кожним роком відпочивальники стають все більше цивілізованими і сміття у лісі стає все менше.
– Богдане Івановичу, ви – депутат обласної ради, очолюєте екологічну комісію. Чи знаходять обранці спільну мову у питаннях екологічних, тих, що стосуються лісового господарства, мисливства?
– У кожного є своя думка. Головне – знати, про що говориш, і бути впевненим, що твоя позиція правильна. У багатьох питаннях депутати одностайні. Інколи каменем спотикання стають питання мисливських угідь, але це лише тому, що не кожен розуміє суть справи, не кожен хоче зануритися у глибину питання. На поверхні лежить лише одне – полювання, гроші, територія. Саме це спричиняє пустопорожні балачки. Тут вихід один – робити свою справу. Інколи – зціпивши зуби, з розумінням того, що все пізнається на віддалі. Мисливське господарство, як і кожна справа, вимагає вкладань, сил, умінь, любові до природи. Інколи тут навіть про полювання не йдеться. Скажу одне: мої колеги – мудрі люди, кожен із них намагається внести свою дещицю у спільну справу добробуту волинської громади.
– І наостанок, може, дещо прозаїчно і наївно, але все ж таки: що для вас щастя?
– Для мене дуже важливо бути потрібним людям. Відчувати тепло від того, коли, озираючись назад, бачиш, що ти зробив. Бачиш результати своєї праці. Досі добре пам’ятаю висаджені мною та під моїм керівництвом перші гектари лісу. До лісу треба ставитися дуже трепетно, це – жива істота. Знаєте, на висоті дві з половиною тисячі метрів, коли у літаку відмовили двигуни, а мені, льотному екіпажеві та ще трьом пасажирам, здавалося, вже нічого не допоможе, нас врятував ліс і верхівками дерев втримав. Напевно, якби ми завинили перед ним, він би нас не прийняв. А так можу сказати чесно і відверто: своїм життям я завдячую лісові, перед ним я у боргу.
Розмовляла Оксана ЧУРИЛО
Фото автора
Січень 2014р.
