Як працюється підприємствам, які переробляють деревину в Україні? Чи зможуть вони вижити у складних економічних умовах? Чи не відмовляться інвестори вкладати кошти в невідомість? І чи є надія на те, що лісові господарства замість того, аби відправляти ліс на експорт, повернуться обличчям до вітчизняного виробника? Питань багато. Відповідати на них почнемо поволі. Сьогодні наша розмова із керівником одного з найбільших в Україні виробників плитних матеріалів на основі деревини – ламінованої та шліфованої плити ДСП, плит та постформінгу Наталією Покінською.
– Наталіє Петрівно, яким видався рік, що минув, для підприємства «Кроноспан УА»?
– 2014 рік був надзвичайно важким, відзначився складною політичною ситуацією, конфліктом на Сході, девальвацією гривні та поглибленням економічної кризи. Складні відносини з Росією змусили більшість українських підприємств переорієнтовуватися та шукати інші ринки збуту.
Однак, незважаючи на труднощі, ми не тільки вистояли, а й будуємо плани на майбутнє. Так, у 2015 році плануємо модернізацію преса для виготовлення плити ДСП, маємо на це згоду інвестора, тож доставка обладнання запланована на лютий-березень.
– Отже, інвестор таки не відмовляється від своїх планів щодо України?
– Звичайно, для ефективної роботи на ринку самого бажання інвестора замало, хотілося б мати також підтримку держави щодо розвитку вітчизняного виробника та подальшого залучення інвестицій.
Основні труднощі лежать у трьох площинах: перше – мито та ПДВ на імпортоване виробниче обладнання; друге – зростання собівартості продукції внаслідок девальвації гривні; третє – відсутність довгострокової державної стратегії розвитку деревообробної галузі, яка б збалансувала взаємовідносини лісогосподарських та деревообробних підприємств.
– Як ви можете зараз охарактеризувати інвестиційний клімат в Україні? Що необхідно зробити, аби інвестор не боявся йти в Україну?
– Привабливий інвестиційний клімат є, безперечно, надзвичайно важливим для України, особливо в нинішніх умовах. Державі необхідно нарощувати власне виробництво, а отже – впроваджувати технічне переоснащення, яке дозволить замінити імпортні товари.
Щоб вкладати у це кошти, інвестор очікує стабільності у прогнозах постачання сировини та прозорість її ціноутворення, повернення ПДВ максимум протягом 1 року при імпорті обладнання та веденні капітального будівництва, повернення ПДВ від експортної діяльності, можливість запровадження податкових пільг для інвестиційних проектів. Тільки в такому випадку ми можемо розраховувати на підписання великих інвестиційних контрактів.
– Що найбільше впливає на собівартість продукції, а відповідно – і ціну продажу?
– Щодо собівартості, то варто зазначити: імпортна (єврозалежна складова) становить 50%, а це – смола, газ, імпрегнований папір. У зв’язку з девальвацією гривні ціни на ці складові виросли на 40-60% тільки за останній рік.
Другою важливою складовою є, звичайно ж, вартість деревини.
Перед кожним аукціоном ми боремося за те, щоб ціни на деревину залишилися на адекватному рівні, а не підвищувалися щокварталу на 20-30%.
Ціна на деревину для українського виробника практично прирівнюється до цін на експорт.
Враховуючи те, що навіть за нинішніх цін виробництво ламінованої плити є збитковим, наступне підвищення вартості призведе лише до поглиблення кризи підприємств галузі.
– Зважаючи на останні політичні зміни в країні, чи відчуваєте якісь позитивні зрушення?
– Так, ми бачимо й деякі позитивні тенденції – готовий до розгляду Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», який має на меті заборону експорту необробленої деревини. В результаті збільшення об’ємів деревини на ринку мала б знизитися і ціна. З іншого боку, вважаємо, що доцільнішою була б не заборона експорту взагалі, а введення експортного мита. Основною причиною є те, що після заборони експорту на ринку з’явиться певний надлишок деревини, який українські деревообробні підприємства не зможуть споживати. Потрібен час для збільшення власної переробки, тобто знову ж таки інвестиції.
– Як ринок реагує на подорожчання продукції в нинішніх умовах? Адже в першу чергу це відіб’ється на виробниках меблів і, звичайно ж, на кінцевому споживачі.
– Незважаючи на важкі економічні умови, протягом 2014 року ми намагалися утримувати ціни продажу на одному рівні, розуміючи, що меблева промисловість у часи кризи не витримає такого різкого здорожчання. Щоб не втратити клієнта, ми жертвували власною рентабельністю.
У таких умовах підприємство змушене дофінансовуватися власником.
Щоб покращити рентабельність, «Кроноспан УА» переорієнтовується на європейський ринок – почали працювати з клієнтами у Польщі, Німеччині, Молдові.
– Чи користується продукція українського виробництва попитом у Європі? Всі ми знаємо, що вимоги до якості в країнах ЄС надзвичайно жорсткі.
– Продукція користується попитом, оскільки ТОВ «Кроноспан УА» працює згідно з європейськими стандартами. Це стосується у першу чергу якості деревини, яка використовується для виробництва. Нещодавно ми отримали сертифікат FSC, що означає, що деревина походить із легальних джерел. Крім того, ми використовуємо тільки низькосортну деревину, що не шкодить екології.
Варто також зазначити, що нині активно працюємо над отриманням сертифіката якості ISO.
– Дуже часто деревообробні підприємства асоціюють із масовою вирубкою дерев та колосальними викидами. Що «Кроноспан УА» робить для того, аби максимально зменшити свій вплив на навколишнє середовище?
– Особливу увагу приділяємо контролю викидів, оскільки одним із принципів Групи Кроноспан є екологічність та дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Крім перевірок з управління екології, самостійно проводимо заміри на території підприємства та поблизу, постійно контролюємо концентрацію пилу та інших речовин у повітрі.
Ми намагаємося бути соціально відповідальними, тому підтримуємо місцеві школи та садочки, взяли шефство над сиротинцем «Ковчег», в якому виховується 28 діток, позбавлених батьківського піклування. У грудні 2014-го провели благодійну акцію «Допоможемо дітям», а виручені кошти перерахували сиротинцю. Загалом на благодійну допомогу у 2014 році було виділено майже 200 тис. грн.
– Базуючись на досвіді Групи Кроноспан та беручи до уваги політичну й економічну нестабільність у країні, чи ви бачите реальні перспективи для деревообробної галузі в Україні?
– Що ж стосується деревообробної та меблевої галузей, то вони мають великі перспективи для розвитку. Наприклад, у Польщі, Чехії, Литві меблева промисловість становить 3-7% ВВП на особу, тоді як в Україні цей показник – лише 0,5%. Деревообробна та меблева галузі в Україні мають аналогічний потенціал і не варто було би ним нехтувати.
Інвестор вірить у майбутнє нашого підприємства в Україні, тому ми й досі тут. Не втрачаємо оптимізму, віримо, що після важких часів обов’язково прийде стабільність, і сподіваємось на те, що за підтримки держави великі інвестиції все ж прийдуть в Україну.
Інтерв’ю вела Оксана ЧУРИЛО
Фото автора
Січень 2015
