Розмова з начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександром КВАТИРКОМ розпочалася нестандартно – з його запитання: «Чи готові поговорити на теми не надто популярні сьогодні, але такі потрібні для лісівників? Конструктивно обговорити проблеми галузі, джерела їх виникнення, можливий розвиток подій, стратегічні цілі чи господарські завдання – щоб у підсумку самостійно оцінити всі причини та наслідки ситуації, в якій опинилися лісівники».
Я з приємністю погодилася, адже говорити предметно сьогодні наважується не кожен.
Та й відповідаючи вже на перші мої запитання, Олександр Михайлович окреслив, чому поставив такі акценти в розмові і що саме мав на увазі.
– Якщо ви заговорили про нинішню ситуацію та бачення розвитку лісової галузі, скажіть для початку, чи є необхідність негайних реформ, як це відбувається зараз у багатьох сферах? І якщо так, то що саме треба змінювати?
– Я говоритиму більше про волинські реалії. Хоча чимало з них справді можна спроєктувати на всю галузь.
Перш за все, треба розуміти: рефоми потрібні, але якщо вони враховуватимуть інтереси лісового господарства. Якщо ми говоритимемо про джерела наповнення бюджетів держави та громад, налагодження ринку деревини, збільшення кількості робочих місць, зайнятості сільського населення, мінімізації корупційних ризиків та вчинення правопорушень, створення прозорого ринку деревини і так далі, то це – інтереси влади, громад, бізнесу. Але не самого лісу. Реформи лісової галузі мають допомогти лісівникам доглядати та примножувати ліс. Повинні структурувати роботу, зробити зрозумілими механізми захисту лісу від браконьєра, дати чіткі правила, як працювати в умовах зміни клімату і таке подібне. Лісівники готові працювати і працюють. Але попри рух до рефом, потрібне чітке їх бачення. Бо ще древні мудреці казали: найважче жити в часи змін. Тому, реформи мають бути. Але вони не можуть тривати безкінечно.
Якщо говорити суто про інтереси лісу, то ми нарешті маємо напрацювати чіткі програми догяду за лісовими насадженнями, передбачивши ризики, які несуть кліматичні зміни, віднайти резерви у державному бюджеті на захисні довгочасні програми, що зменшить відтік кадрів.
Загалом, державні програми мають працювати на підвищення стійкості лісових екосистем до впливу негативних факторів середовища; розширення застосування методів раціонального використання лісових ресурсів; розширення робіт із захисного лісорозведення і лісомеліорації; удосконалення нормативно-правової бази у галузі лісового господарства та її гармонізацію з міжнародними принципами сталого розвитку та управління лісами; посилення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Мають працювати на розвиток лісогосподарської науки і освіти та посилення соціального захисту працівників лісового господарства.
Наразі ж ситуація неоднозначна. Наведу приклад із пожежами, які цього року виникли в Житомирській, згодом Луганській областях. Ще одна ситуація – із масовими всиханнями соснових насаджень на Волині. Ніхто не знав, як правильно чинити в такій критичній ситуації, а рішення лісівників, які ґрунтувалися на висновках науковців, фахівців, критикували. І ми мали доводити всім – громадськості, органам місцевої влади, журналістам, що наші кроки виправдані. І лише тоді діяти. Так не повинно бути. Лісівники мають право виконувати свою роботу, як і всі.
Давайте нарешті зрозуміємо, що відбуваються реформи чи ні, але люди працюють, щодня стикаються із різними ризиками і готові їх долати. Звісно, коли ми випрацюємо чіткі правила, працювати буде легше. Але допоки доводиться виконувати свої обов’язки в тих умовах, у які нас поставили.
– Ви згадали про пожежі. Не секрет, що всі вони виникають переважно через людський фактор. Цього року суттєво зросли штрафи за спалювання сухої трави. Це дієво?
– Однозначно правильне рішення – змушує кожного задуматися. Але наступний крок – нам потрібно ще більше зусиль та ресурсів вкладати у превентивні заходи. На Волині ситуація цієї весни також була доволі непроста. І траплялися випадки, коли ми ризикували вчасно не спинити вогонь на підході до лісу. Нас врятували постійні цілодобові патрулювання, миттєве реагування людей, чітка координація дій лісівників та рятувальників, системи відеоспостереження, якими оснащено ліс. Ми навіть залучили до наземного патрулювання приватного пілота. Як результат – лісогосподарські підприємства Волинського ОУЛМГ якісно виконали свою роботу в літній період, не допустивши жодної великої лісової пожежі.
Але це вже локалізація, хоч і оперативна. Справжнім досягненням буде, якщо ми не зафіксуємо жодного господарського підпалу! Думаю, таке можливо. Свідомість громадян зростає та й суворість покарання зробить свою справу.
Зрозуміло, залишаться ще екологічні, природні фактори. Але поки їх не можна віднести до таких страшних викликів, як низька свідомість громадян. На жаль. Тому над цим працюємо і будемо працювати. І це завдання не лише для лісівників.
– Сьогодні дуже багато мови про санітарні заходи у лісі. Ваші рішення щодо доцільності проведення санітарних рубок виправдали себе?
– Так, про це свідчать дані моніторингу, який ми систематично проводимо у лісах.
Якщо на початок року площа уражених ділянок становила 4131 га, то на сьогодні це – 2171 га (у 2017 – 8642 га). Відповідно – завдяки вчасним діям лісівників із кожним роком зменшується і площа санітарних рубок, зокрема суцільних. Якщо по короїду вона у 2019 році становила 2780 га (2142 га за аналогічний період), то станом на 1 жовтня цього року вже 1142 га. Так, можна впевнено говорити, що проведення вибіркових та суцільних санітарних рубок з повною ліквідацією порубкових решток протягом останніх років виправдало себе.
– Які ще питання ви відносите до стратегічних?
– Однозначно – збільшення відсотка лісистості. Це справді надважливе завдання. Але якщо говорити про реальні кроки, то лісівники позбавлені цієї можливості на законодавчому рівні.
Ми неодноразово піднімали тему у ЗМІ, на рівні влади. Запевняю: лісівники Волині мають усі можливості, необхідні знання та вміння, щоб реалізувати такі стратегічні для держави завдання. У період із 2000 до 2010 року, коли непродуктивні землі запасу сільських рад можна було передати у фонд держави розпорядженням місцевих районних та обласної державної адміністрацій, на Волині лісівники створили більш як 7 тис. га нових лісів. Був період, коли за рік висаджували десь 1-1,5 тис. га. Тепер це вже молоді ліси.
– Назвіть для порівняння цифри цього року.
– Цього року ми прозвітували про створення 56 га нових лісів. Це не ті показники, які можуть суттєво вплинути на стан речей. Ми зараз маємо право проводити таку роботу лише на землях, що в межах держлісфонду – узліссях чи галявинах. Це порівняно незначні території.
Найгірше те, що зараз все частіше ми бачимо, як фактично молоді ліси просто вирубують орендарі або й власники земельних паїв, що за документами так і зберегли своє сільськогосподарське призначення.
– Тобто ви стверджуєте, що фактично на Волині ми маємо значно вищий, ніж офіційний, відсоток площ, вкритих лісом?
– За нашими даними, на Волині лише на землях запасу ліси займають 2,5 тис. га. Якщо їх включити до держлісфонду, а також щороку створювати в межах 1000 га нових лісів, що ми реально можемо робити власними силами, то відсоток лісистості в області із нинішніх 34,5 буквально за десяток років можна збільшити до 36.
Щодо завдань з лісовідновлення, то їх щороку виконуємо на 100%. У 2020 році було заплановано провести такі заходи на площі 5464 га, а на сьогодні цей показник становить 5539 га.
Таким чином ми могли б із часом врегулювати і ситуацію із заготівлею деревини – створити високопродуктивні рукотворні ліси, де за умови ведення невиснажливого лісокористування постійно підтримувалися б достатні запаси деревини.
Лісівники добре знають, що, залежно від методів лісогосподарювання, цей запас може суттєво збільшуватися. Все визначає, яку ціль ставить лісокористувач і для чого цей ліс вирощується.
Для цього й потрібні державні програми. Прогнози потреб у виробах, лісоматеріалах, породному складі.
– На вашу думку, в Україні масштаби вирубки лісу споживацькі чи все ж розумні?
– Щоб не бути голослівним, наведу дані статистики – ця інформація є у відкритому доступі.
Площа лісів в Україні – 10,4 млн га. За рік вирубують 15-16 млн метрів кубічних. Це 54% від річного приросту. І так не щороку. Буває й менше.
У Німеччині, на яку ми часто рівняємося, – 11,4 млн гектарів лісу. Незначна різниця з нашими показниками. За рік вони рубають 76 мільйонів кубометрів. Це у п’ять разів більше.
Або ліси Польщі, де всі умови, а відповідно і насадження, дуже схожі з нашими. Площа лісів у них – 9,4 млн га. Це на мільйон гектарів менше, ніж у нас, а вирубується 30 млн кубометрів – вдвічі більше, ніж в Україні.
Білорусь. Там площа лісів становить 9,5 млн га, майже як у Польщі, і рубають 20 млн кубометрів.
Думаю, я відповів на ваше запитання.
– Ми не можемо оминути ситуації на ринку деревини та деревообробного бізнесу. Цей конфлікт інтересів між лісівниками та бізнесом давній, але не залагоджений. Як вважаєте, чому?
– Я навіть не називав би це конфліктом. Швидше – реальне відстоювання власних позицій кожною стороною. Ну і присутня боротьба за впливи з боку окремих приватних деревообробних підприємств.
Ринок деревини сьогодні вже працює порівняно стабільно. Так, ми мали суттєві проблеми у попередні роки – під час аукціонів реалізовувалося 15% чи й менше із запропонованого лісгоспами. Але зараз більш-менш стабільно можна продати до 60% лісопродукції.
Ринок став прозорим – реалізація деревини відбувається через систему ProZorro та інші електронні майданчики.
Є ще залишки через малий попит на продукцію нижчих сортів – ми їх відправляємо на власну переробку.
Щодо цінової політики, довкола чого також чимало різних розмов, то треба розуміти: державне підприємство буде відстоювати свої позиції, тому що нас поставили в такі умови. Високою є вартість основних лісогосподарських заходів. Це крім інших витрат. На ціну лісу сьогодні впливає багато факторів.
– Які реформи необхідні галузі, щоб ми могли говорити про реальний розвиток? Скажімо, повний перехід до автоматизованого процесу заготівлі.
– Якщо відповідати конкретно на ваше запитання щодо автоматизації складних процесів, то, можливо, держава має взяти на себе – хоча б частково – інвестиційний тягар для турботи та збереження здоров’я і безпеки людей, які працюють у лісі. Для цього закупити сучасну безпечну енергономічну техніку – харвестери та форвардери, давати дотації за принципом зеленого тарифу на виробництво альтернативних видів палива, як це скрізь є у Європі та світі.
Або просто проінвентаризувати податкове навантаження – і реформувати нічого не буде потрібно, ліс розвинеться та дасть ту необхідну користь для держави – і економічну, і соціально-екологічну.
– Для Волині ліс є чи не найбільшим наповнювачем місцевого бюджету. Які суми податків держлісгоспи сплатили вже цього року?
– За 11 місяців 2020 року лісгоспами Волині до бюджетів сплачено 332 млн 892 тис. грн, що становить 37% від отриманого доходу. Це на 34 млн 345 тис. грн більше, ніж за аналогічний період 2019-го.
Наголошу також, що всі підприємства спрацювали прибутково. Це не політично вигідна позиція, а суто офіційні результати фінансово-господарської діяльності. За ці місяці лісгоспи отримали 10 млн 646 тис. грн чистого прибутку, досягнувши 1,5% рентабельності усієї діяльності.
Так, в різні роки ми мали вищі показники. Але у період пандемії, різних, не завжди зрозумілих рухів на ринку деревини, це теж досить вагомий результат.
Щодо витрат, пов’язаних із господарською діяльністю, на це державними підприємствами спрямовано 574,4 млн грн. На цьому акцентую для того, щоб і громадськість, і особливо деревообробники, чітко розуміли, які кошти від відсотка заготівлі підприємство одразу віддає державі та витрачає на потреби лісу.
Сьогодні лісова галузь – фактично єдина державна, яка приносить кошти у бюджет. Хай хто і що каже, це не високі слова, а реальна правда.
– Чи не вважаєте, що галузі необхідна комунікаційна реформа, більше відкритості? Образ лісівника в суспільстві, як і загалом громадська думка щодо процесів у лісі – не найкращі.
– От щодо цього маю чітке переконання з власного досвіду. Галузь за останні роки стала максимально прозорою для всіх. Іноді здається, що чимало проблем виникли саме через таку відкритість. Ми самі, наприклад, розповіли про виявлені самовільні порубки, за які нас зараз критикують, показали всі наші проблеми та досягнення. Ми є одними з головних ньюзмейкерів в області, реалізовуємо соціальні проєкти, долучаємося до навчальних програм, проводимо зустрічі з громадами, реагуємо на всі запити громадян, гнучко зреагували на потреби присутності у соціальних мережах, перехід на комунікацію онлайн.
Ми цілком адаптувалися до потреб нинішнього демократичного суспільства. Інша річ, що серед населення побутує думка про лісівника як ворога лісу, хай як парадоксально це звучить. Цьому теж є пояснення: доки ліс буде залишатися суттєвим ресурсом, який заготовляють лісівники, доти так і буде. Однозначно, у цьому напрямку варто попрацювати і над кадровими питаннями. Але головна причина – в суспільстві живе переконання, що заготівля лісу – злочин проти природи. Разом із тим, усі ті ж громадські організації, які проти заготівлі лісу, пропагують екологічність, а це – збільшення попиту на природні матеріали. Такі-от парадокси, приправлені політикою.
– Соціальні проєкти лісівників – це вже справді окрема сторінка досягнень всієї Волині. Тут можна згадати роботу з дітьми, встановлення автозупинок, озеленення територій та безліч іншого. Але хотілося б зупинитися детальніше на туристичному потенціалі волинського лісу.
– Туризм насправді вважаю дуже важливим для розвитку всієї галузі. Нам просто необхідно запроваджувати принципове та багаторівневе розуміння так званої «недеревної користі лісу». Скажімо, здатність лісу оздоровлювати людей, давати їм додаткові прибутки на зборі грибів, трав, ягід, розвитку мисливського потенціалу. Ліс є місцем для реалізації творчих планів, у тому числі журналістів, фотографів, також територією для любителів кінного спорту, велотуристів, туристів-екстремалів. Та й це все вже для сучасних лісівників не новина. Все активно впроваджується у життя. Приклад на Волині – Воротнівське лісництво у Ківерцівському лісгоспі. Це вже не просто туристична родзинка всієї України, а місце, де розвивається і подієвий туризм – зараз працює зимова резиденція.
Крім Лісівничого молодіжного центру та мисливсько-відпочинкового комплексу у Звірові, потужно працюють база відпочинку в Шацьку, ресторан «Явір», інші відновлені об’єкти – це залишиться на десятки років.
Модернізація державного підприємства «ЛМГ «Звірівське» – внесок у розвиток мисливського туризму, який точно позитивно вплине на потенціал лісгоспу, адже це – залучення суттєвих коштів.
Є чимало дрібних прикладів такої роботи. Ще більше – планів. Інша річ, що поки все тримається переважно на ентузіазмі невеликої кількості людей. А могло би бути напрямком державної стратегії.
– На завершення розмови назвіть, що вважаєте своїми найбільшими досягненнями на посаді керівника галузі в області.
– Так одразу і не відсортую, що є найважливішим. У лісовій галузі все важливо, все нерозривно тісно пов’язано.
Мабуть, найбільше пишаюся, що зумів сформувати колектив професіоналів. Сам досі нерідко дивуюся самовідданості багатьох людей, які працюють поруч. Це я не лише про керівні посади. У нас є лісничі, майстри лісу, в чиїх руках робота кипить. Пишаюся нашими людьми.
Ми зберегли достойний рівень зарплати, робочі місця – це ніби само собою зрозуміло, але в нинішніх умовах доволі непросте завдання для керівника.
Ми пішли вперед у напрямку ведення лісового господарства, мисливства, ми бережемо ліс від вогню.
Працюємо над підвищенням продуктивності, поліпшенням якісного складу лісових насаджень; нарощуванням природоохоронного потенціалу лісів, збереженням їх біологічного різноманіття.
Хочеться, щоб наші діти пишалися лісами.
Важливо, щоб держава достойно заробляла на якості деревини, яку ми зараз вирощуємо з маленьких сіянців.
Упевнений, що так і буде.
...Принагідно вітаю усіх із Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай новий рік принесе у наші домівки здоров’я, злагоду та добробут. Нехай 2021 рік буде стабільним та щедрим на добро.
– Дякую за відверту розмову.
Спілкувалася
Світлана ГАВРИЛЮК
Фото Оксани ЧУРИЛО
Лісовий вісник №5-6 (99-100) 2020
