Величезні шапки смерек із білими вкрапленнями сільських хатин, життєдайний плеск гірської річки, чисте п’янке повітря, ковток особливого карпатського вина і смак справжньої бринзи. Ми втекли у гори, де благодать і цілюща енергія тутешньої природи заново відкриває світ, перевтілює, надихає…
Завітали у Яремче – найвідоміший туристичний центр Прикарпаття, розташований у мальовничій улоговині між горами на березі Пруту. Місто має понад 40 туристично-рекреаційних закладів і санаторіїв, більше 50 об’єктів зеленого туризму.
Ой, скільки тут відпочивальників! Базарні торги, шум-гам, купують-пропонують. Різноманіття сувенірів, тепленькі шкарпетки з натурального овечого та козячого пуху. А ось така файна хустина на вітрині! Молочного кольору, напівпрозора з овечої шерсті. Із блиском в очах запитую ціну ніжного витонченого виробу.
– 200 гривень, – чую відповідь продавця.
Мій ентузіазм одразу спадає, і вже не хочеться ніякої хустки. Звісно, то ручна робота – що тут скажеш. Однак у кишені не так шелестить. Мене і куртка непогано гріє. Адже ми у горах…
А тут клімат зі своїм характером. Сонце блиснуло – ідеш у футболці. Раптом поринув вітер, небо вкрило сірим проваллям хмар. Прохолодно. Великі краплі зверху кап-кап. Кілька митей – і знову сонце, можна куртку знімати.
Цікаво, що перша історична згадка про Яремче визначається 1787 роком. Згідно з легендою, назва походить від імені гуцула Яреми Годованця, який першим оселився на цій території. Місто стало активно розвиватися після будівництва залізниці Станіслав (нині Івано-Франківськ) – Яремче – Ворохта – Рахів у 1894 році, яка призначалася для вивезення лісу у промислові райони Австро-Угорщини. Ще раніше Яремче почало розвиватися як дачне містечко, де відпочивали жителі Львова, Кракова, Варшави.
Яремче оточене горами зусібіч: із півдня і південного заходу хребет Явірник, із заходу – Щівка, Чорногориця, Синячка, зі сходу – Маковиця.
Також на території Яремчанського краю розташований Карпатський національний природний парк, створений у 1980 році. Він має загальнодержавне значення і входить до складу природно-заповідного фонду України. Рельєф території національного парку формувався протягом тривалого часу: близько 35 мільйонів років тому на цій території існував океан Теніс. На дні океану нашаровувалися пісок, глина, вапняк, які після відступу води скам’яніли та під дією природних зовнішніх факторів утворили сучасні гори.
Серед представників фауни найпоширенішими у національному парку є снігур, горіхівка, канюки, глухар карпатський, дрізд, біло-спинний і трипалий дятли.
Із дрібних ссавців проживають мідиця мала, звичайна та альпійська; рясоніжка мала, миші хатня і мишак жовтогрудий, полівка північна, вивірка карпатська, нориця снігова і щур гірський, вовчок сірий, соня лісова та ліскулька. З парнокопитних найчастіше трапляються олень карпатський, сарна європейська, свиня дика. Рідше можна натрапити на лісову і кам’яну куниць, борсука, вовка, кота лісового, рись, видру річкову, горностая, бурого ведмедя. І, звісно, карпатський край славиться фореллю струмковою.
До речі, нам пощастило відчути гостинність місцевих жителів, які пригощали смачнючою юшкою з форелі. А ще запам’ятався гуцульський банош із бринзою (страва з кукурудзяного борошна). Кажуть, що справжній банош готують на вогні, щоб димом пропах і вогню набрався…
Щодо рослинного світу. На території Карпатського національного парку налічується близько 1100 видів рослин (54% усієї флори українських Карпат!). Тут переважають хвойні ліси: смерекові, соснові, а ще – ялиці білої. Окрім хвойних дерев, у національному парку поширені букові ліси, переважно у басейні річки Прут. А серед чагарників досить поширеними є чорниця, брусниця, журавлина, сланка верба, насельниця.
Коли підкорювали вершину гори Синячки, дорогою бачили стільки чагарників із чорницями! Суцільний килим зелені вкриває землю – краса. За словами місцевих, у спекотний літній час збір ягід ведеться у поті чола…
А гора Синячка вкрита смерековим лісом. Назва невипадкова – здалеку, як поглянеш на неї, здається, забарвлена синню. Її висота сягає близько 1400 м. Належить до гірського масиву Горгани в Карпатах. Це красива полога гірська вершина, придатна для нескладного одноденного туристичного походу. А оскільки ми – туристи з не дуже значним стажем та витривалістю, вибір був – те, що треба.
Синячка не має надто крутих схилів, нескладна для підйому. Вершина гори камениста. Саме звідти бере свій початок річка Кам’янка, що на території села Дора впадає у ріку Прут.
Зі сходженням на вершину розширюються гірські краєвиди. Вид недалекого хвилястого горизонту супроводжує у підніжжі та на полонинах. На заліснених схилах із підвищень радує око краса сусідніх гірських хребтів, видно Делятин та Дору. На вершині гори Синячки відкривається панорама південно-східних Горганів, видно гори Хом’як, Синяк, Довбушанку, Малий Горган, Ведмежик та Ігровець, а в далині – Говерлу та Сивулю.
Під час підйому на одній із полонин застали коней. Таке враження, ніби вони з’явилися нізвідки і табуном помчали до відкритого простору. Зупинилися тварини. Посмакували свіжою зеленню. Дивовижа. В якусь мить один скакун надто близько підійшов до мене. Така хвиля емоцій за одну секунду! Спочатку страх, а потім здивування і заспокоєння. Принишкла і фотографую, підгледівши відпочинок гривастих. Аж дух перехоплює.
А ще неймовірну терапію відчули біля водоспаду Пробій, що на річці Прут. Він розташований на території Яремче. Перетинаєш залізничну колію, що прокладає шлях уздовж дороги, минаєш невеличкий ярмарок із сувенірами – і раптом цивілізація зникає. Сходи ведуть донизу, де потужна енергетика каскадного водоспаду відкриває перед очима неймовірні краєвиди.
Водоспад Пробій є популярним туристичним об’єктом та пам’яткою природи. Висота падіння води сягає 8 м. Над Пробоєм побудований міст заввишки 20 м. Нижче водоспаду є розлога і глибока улоговина зі спокійнішою течією.
Така розкіш! Особливо, коли споглядаєш наяву. Вдалині видніються смереки на горі. На їхньому зеленому фоні скупчилися хмарки, неначе легкий молочний димок. Через кілька хвилин знову дивлюся на ту саму точку – і дивина – хмарки дружно перекочували у протилежний бік. Такі вже вони, гори: мінливі, примхливі й загадково-красиві.
Коли милувалася течією бурхливих вод Пробою, незчулася, як минувся головний біль і ломота у тілі. Втому – як рукою зняло. Ось така вона – сила карпатської природи…
Тетяна САСЮК
Фото автора
