Недавнє турне лучанки Серафими Вериківської визначними пам’ятками культури і природи Німеччини залишило після себе величезний пласт вражень та спогадів. Чотири дні баварськими красотами – а позитиву від баченого вистачить іще надовго. Ночівлі у наметах, днювання – у місцях, де казки перетворюються на дійсність.
Близько 26 годин їзди автобусом (виїжджали з Луцька, пересідаючи у Варшаві) – і омріяні простори федеративної республіки запрошують на оглядини.
Подорож Баварією розпочалася з міста Фюрт. Далі автомобілем прямували до замку Нойшванштайн (вважається найгарнішим замком Німеччини), поблизу містечка Ф’юсен.
Дослівно назва замку означає «нова лебедина скеля». Визначна пам’ятка архітектури є колишньою резиденцією останнього короля Баварії Людвіга II. Замок Нойшванштайн стоїть на місці двох фортець.
– Піднімалися до нього звивистою дорогою, – розповідає Серафима. – З оглядової площадки нашому зору відкривалися розкішні краєвиди, а також – величні Альпи… А сам замок настільки вражає величчю… Здається, час непідвладний над ним. Коли добиралися до замку, починало сутеніти. Але дуже хотілося побувати на оглядовому містку, котрий з’єднує дві гори. Відчуття передати важко. Навколо гори, замок, а знизу чути шум гірської річки та водоспаду. Описати неможливо. Це варто побачити і пережити наяву…
– Подорожуючи Німеччиною, не могла натішитися автошляхами, – продовжує Серафима. – Це мрія кожного автолюбителя! Летиш, не відчуваючи швидкості та перешкод.
Наступний пункт призначення – містечко Обераммергау (Oberammergau).
Воно є досить компактним, затишним та охайним. Усі балкони житлових осель прикрашені квітами, а стіни самих будинків – фресками.
За словами лучанки, у містечку є багато фонтанів, дерев’яних і кованих скульптур, а також сувенірних магазинів.
– У ті моменти відчувала себе дитиною, – ділиться враженнями Серафима. – Очі розбігалися, не знала, на що звертати увагу в першу чергу. До всього хотілося торкатися руками, спостерігати, що і як функціонує… Наступну ніч ми провели у наметі…
Далі – екскурсія водами Кьонігсзе (Königssee), озером, що розташувалося на південному сході Баварії і входить до складу національного парку Берхтесгаден. Кьонігсзе з усіх боків оточене горами. Згідно з традицією, під час екскурсії його водами прийнято зупинятися, щоб потрубити, демонструючи у такий спосіб чисте звучання відлуння.
Унікальність цієї водойми в тому, що вважається найчистішим у Німеччині, а також займає третє місце в країні відповідно до глибини. Воно сформувалося під час танення льодовиків останнього льодовикового періоду. Через таку чистоту води пересуватися по Кьонігсзе дозволено лише з допомогою електромоторних і веслових човнів.
За словами співрозмовниці, квиток на екскурсію озером коштує 17 євро.
– Радувати око було чим. Така краса! – підкреслює Серафима. – На території водойми стоїть церква Святого Варфоломія. Охочі мають можливість вийти біля неї, а екскурсія човном прямує далі…
Католицьку паломницьку капелу (церкву Св. Варфоломія) заклали ще у ХІІ ст. Згодом – у XVII ст. – вона була оформлена у стилі бароко. Цікаво, що Святий Варфоломій вважався покровителем пастухів та косарів.
– Проминули церкву, вирішили дістатися кінцевої точки, вийшли на пристані, саме починав накрапати дощ, – пригадує співрозмовниця. – Нам порадили пройтися стежкою. Через чверть години натрапили на ще одне, щоправда, менше за розмірами озеро Оберзе (Obersee). З товаришем вирішили скупатися. Уявіть картину: дощ, навколо – «нашубкані» туристи, температура води +2 градуси за Цельсієм, а ми роздягаємося – і у воду. Холоднюча! Прихопила окуляри для пірнання: озеро кришталево чисте, видно кожен камінчик… Потім довелося відіграватися ромом.
У рамках тієї ж екскурсії подорожні відвідали ущелину, з одного боку якої – величезна кількість водоспадів, а з іншого – дерев’яні містки.
– Враження – словами не передати. Роблю висновок, що варто жити хоча би для того, щоб мати можливість бачити подібну красу, – підкреслює Серафима.
В останній день подорожі мандрівники хотіли побувати у національному парку Баварський ліс. Він є першим національним парком Німеччини, котрий відкрили у жовтні 1970 р. До речі, разом із чеським національним парком Богемський Ліс вони утворюють найбільшу цілісну лісову природоохоронну зону Центральної Європи.
Крім лісів, на території національного парку можна знайти таємничі торф’яні болота, прозорі гірські струмки і водойму Рахельзее (Rachelsee) – єдине озеро льодовикового походження в заповіднику.
Ближче до вершин найвищих гір національного парку ростуть смерекові ліси з невеликим трав’яним покривом чорниці. Нижче по схилу – клен, в’яз, ясен, вільха, бук і липа поряд з ялиною, білою ялицею. У цьому змішаному лісі багато рослин: тут і папороті, і різноманітні квіткові рослини, наприклад, маренка, лілія, вороняче око (ознака стародавнього лісу), а також надзвичайно рідкісна рослина – тирлич угорський.
Ліс весь пронизаний безліччю струмків, які збігають по схилах гір до долини, впадаючи у верхові болота. На вологому дні долини переважають ялина і береза залізна – поряд з іншими вологолюбними рослинами, такими, як хвощі.
Баварський Ліс зберігає у своїх просторах унікальний світ фауни, де проживають як види, що перебувають під загрозою вимирання (глухар, чорний лелека, сапсан, рись, лісова кішка, видра), так і звичайні його мешканці (благородний олень, лось, вовк, бурий ведмідь). Є також чотири види дятлів: великий строкатий, білоспинний, трипалий і чорний.
Співрозмовниця наголошує, що дуже хотіла побачити найдовшу в світі верхову дорогу «Баумвіпфельпфад» (Baumwipfelpfad). Вона тягнеться на 13 км серед змішаного лісу на висоті від 8 до 25 м. Найбільш примітна її частина – це 44-метрова яйцеподібна оглядова вежа, виготовлена з дерева і сталі. З вершини споруди відкривається дивовижний вид: мальовничі лісові масиви, струмки, гори Рахель і Лусені.
Цікаво, що на території національного парку проходять більше 300 км добре розмічених пішохідних, майже 200 км велосипедних і близько 80 км лижних маршрутів!
– Гаслом Баварського Лісу є вислів – залишити природу у спокої, – веде далі Серафима. – Приємно, що тут дбають про кожного туриста. Наприклад, усе продумано для того, щоб люди з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках без проблем відвідували парк.
А ще Серафимі запам’яталися німецькі пасовища для корів. У цій країні ділянку розділяють на дві частини: з одного боку випасають худобу, з іншого тим часом відростає трава. Протягом дня корови жують траву з комфортом. Так, на пасовищі є перевізна бочка з водою і безліччю необхідних «аксесуарів» для худоби. Наприклад, поїлка, прилаштовані дощечки, обмотані войлоком, – щоб корови могли обчухрувати паразитів зі свого тіла.
Враження у співрозмовниці від Німеччини лише позитивні:
– Сподобалося, що німці дбають про все: трава скрізь підстрижена – незважаючи на те, чи вона росте у місті, чи під лісом. Автошляхи відгороджені невеличкими парканами, щоб тварини не вибігали і не створювали аварійних ситуацій. Неодноразово помічали велику кількість «плантацій» сонячних батарей та вітряків. У яке німецьке містечко чи селище не потрапиш, усюди – охайність та краса, заповнені квітами й затишком.
Тетяна МИЗНІКОВА
Фото Серафими ВЕРИКІВСЬКОЇ
