Карпатський край – дивовижний! Поєднання величних гір, лугових просторів, стрімких кришталево-холодних річок із «осередками» цивілізації робить Карпати місцем, яке не просто приємно споглядати, а й цікаво досліджувати. Про туристичну привабливість гірських маршрутів написано чимало, однак є ще й культурно-історичні та духовні пам’ятки, які можна побачити лише тут. Словами не передати дивовижні відчуття дотику до глибинних пластів історії, особливу радість мандрівника, коли під палючим сонцем чи пронизуючим білизною снігом, серед пахощів гірських трав та квітів чи неймовірності зимових гір – почуєш напівзрозумілу пісню, вік якої… втричі більший за твій! Ось для чого потрібно мандрувати не лише всім відомими маршрутами, а й інколи відхилятися від них.
Одним із таких цікавих місць є Ворохта, що належить до Яремчанського району Івано-Франківської області. Містечко з майже чотирма тисячами жителів розташоване на висоті аж 880 м над рівнем моря, майже біля самого Яблоницького перевалу, однак трішки збоку від основної магістралі Карпатського краю – автошляху Івано-Франківськ – Рахів. Саме це і зробило Ворохту маленькою загадкою для основного загалу туристів, хоча жодних проблем із доїздом сюди нема. На відміну від перенасичених мандрівниками маршрутів, з Івано-Франківська сюди рейсовими автобусами та маршрутками елементарно можна доїхати години за дві, з комфортом, наплічниками та однодумцями, за помірну ціну. Серйозні мандрівники Ворохту знають дуже добре, адже до Говерли звідси якийсь десяток кілометрів, а зовсім поряд – Верховина, з якої розпочинаються маршрути гірським масивом Чорногора.
Чим же приваблює та зацікавлює Ворохта?
Загадки розпочинаються із самого початку. Є, принаймні, декілька версій походження назви містечка. За однією з них, Ворохтою звали солдата, який переховувався тут від служби у цісарській армії та дуже сподобався місцевому люду своєю добротою та працелюбністю. Інша версія виводить назву від народної назви мішка або ж клунка. А третя – з назвою копичок сіна – ворохтами, які золотими маківками й до сьогодні прикрашають гірські схили. Як би там не було, Ворохта має славну історію, адже коли щодо часу заснування населеного пункту майже нічого не відомо, то перша згадка про нього датується ХVII ст.
У 1884 р. відбулася знакова подія для Ворохти. Саме тоді проклали залізницю, яка пожвавила життя містечка. І дотепер рейки на собі тримають кам’яні мости-акведуки, перекинуті через урвища. Своєю арочною конструкцією вони справляють величне враження та є своєрідною візитівкою населеного пункту. Ще один символ Ворохти – унікальний гірськолижний комплекс трамплінів зі штучним покриттям, який дає можливість вправлятись у стрибках у довжину на лижах як юним спортсменам, так і дорослим професіоналам за будь-якої пори року. Загалом гори, які оточили Ворохту з усіх боків, змусили якось пристосовуватися до них, а тому в невеличкому містечку є аж 5 підйомників.
Славна Ворохта й духовними місцями. На всіх туристичних картах згадується унікальна церква Різдва Богородиці, що на вершині пагорба в північній частині містечка. Історія створення цього – одного з найдавніших храмів Гуцульщини –суперечлива, адже час його заснування, за дослідженнями різних істориків, дуже різниться: від 1615 р. і до кінця XVIII ст. Однак більшість згадок все ж твердять, що спочатку церкву побудували у сусідньому селі Яблуниця, а вже у 1780 р. перенесли у Ворохту. Храм пережив у 1979 р. професійну реставрацію, але його первісна композиція залишилась абсолютно без змін. Додає йому унікальності ще й той факт, що церкву побудовано без жодного цвяха! Тут проводяться богослужіння, а тому всі охочі можуть не просто відчути дух століть та помилуватися розписами XIX ст., а й відвідати маленький музей, який розміщений у дзвіниці. Для мандрівників зазначу, що у Ворохті є дві церква з однойменними назвами. У 1924 р. було побудовано ще один храм Різдва Богородиці, також красивий та цікавий, однак із сучасніших матеріалів та звичний на вигляд.
Справжньою загадкою видається подія, яка сталась у Ворохті восени 2012 р. Над містечком лютувала гірська гроза – це коли зненацька налітає штормовий вітер із дощем та грозою, а через 20-30 хв. від нього залишається пара над асфальтом. У придорожній клен вдарила блискавка, яка не лише відколола шматок стовбура, але й проявила силуети Божої Матері та Ісуса. Першими цей феномен помітили місцеві жителі, які й почали запалювати свічки та молитися навколо старого клена. І хоча офіційна церква утримується від коментарів, віряни переконані, що це – Божий знак та добиваються дозволу на будівництво поряд дерева каплички, адже щодня його відвідує велика кількість прочан з інших населених пунктів.
Ось така вона – Ворохта. Красива, корисна для здоров’я, високогірна та загадкова. А ще, десь кілометрів за три від містечка, посеред лісу, який простягається аж до самих гір, сховалося джерельце у дерев’яній хатинці навколо нього. Складно описати відчуття, коли вперше його бачиш. Мабуть, щось подібне відчували лише першовідкривачі невідомих земель. Так що, мандруйте і робіть відкриття – воно того варте, а Карпати – підходяще для цього місце!
Олександр ДУРМАНЕНКО
Фото автора
