Весна і фемінізм

527

Горнятко кави парує, наповнюючи кімнату неповторним ароматом. Ранок. Дивлюся у вікно, пригублюючи смачний напій. Весна якось не дуже впевнено вступає у свої права. Холодно, сніжно. А завтра – 8 Березня. І хоча я цей день особливим аж ніяк не вважаю, все одно хочеться тепла і затишку. Бо ж свято жінки, весни і краси…

   А між тим 8 Березня має політично-феміністичне забарвлення. Жінки цим днем протестували проти своєї дискримінації і меншовартості.

   Сьогодні жінка досягнула рівності. При­наймні у праці, відповідальності, величині навантажень… Але чи до цього вона йшла? Не вважайте за тавтологію: жінка завжди має залишатися жінкою. Проте… З кожним роком слабка стать все більше мужніє, перетворюючись із тендітного беззахисного створіння, яке цілком і повністю залежить від чоловіка, у його рівноправного партнера, інколи навіть перевершуючи його. Жінка проникла у всі сфери діяльності, фактично перейнявши споконвічну біологічну функцію, яка була суто чоловічою, – інстинкт добувача. Але чи добре це? Адже не треба забувати: тільки у слабкості жінки її сила.

   Задумалася… Підводжу очі. У вікні знову вона. Бабця вкотре прийшла перевірити, як переночували її хлопчики. Саме так вона називає двох песиків, які колись були бездомними, а тепер мають прихисток і харч.

   Дивлюся. Жіночка прибирає територію. Віник, совочок – все педантично й акуратно. Тарілочка з наїдками: кісточки, м’ясо, хліб. Так і проситься запитання: «І хочеться отак щоранку, доки люди сплять, приходити до собак?». Он і будку сама змайструвала. А як почалися великі морози, оббила клейонкою. Досі стоїть утеплена. Бо ж весна лише у календарі, надворі морозно, тож рано хатинку роздягати. Тварини віддячують жінці ласкою, а вона радіє з того. Так, людина мусить про когось піклуватися. Самотність важка. Колись говорила з бабусею, яка одиноко посеред лісу прожила багато років. Вона тоді сказала: «Не важливо, хто біля тебе: дерева, які розуміють, звірі, які люблять, чи люди, які поважають. Головне, аби ти не відчував самотності. Бо наодинці з собою можна залишатися навіть у гучній компанії.       Важливо знайти людину, яка безроздільно любитиме і розумітиме тебе. Щастить не всім. У мене найкращі співбесідники – сосни. Вони сприймають мене такою, яка є, – без зрад, емоцій, непорозумінь». Лише згодом зрозуміла, що мала на увазі бабуся. Знаєте, ще Фрідріх Ніцше сказав: «Чоловікові слід оберігати жінку, яка любить. Бо тоді вона готова на будь-яку жертву, а все інше не має ніякої цінності в її очах». Чому завершую свою розповідь такими словами? Бо саме від вас, чоловіки, залежить, будемо ми самотніми чи щасливими, відчуватимемо себе жінками у повному розумінні цього слова чи боротимемося за місце під сонцем.

Головний редактор Всеукраїнського

журналу «Лісовий вісник»

Оксана ЧУРИЛО

Рекомендовані